18 листопада 2020
Як трансформувалися журналістські жанри
Журналіст змінює професію: як заробити на червоному дипломі у 2020 році, не зрадивши ідеалів ВВС

Використовуємо знання з теорії журналістики в маркетингу
Журналіст-відмінник захищає диплом і виходить у редакцію працювати на стрічці новин за 7 тисяч гривень на місяць. У столиці на ці гроші можна лише орендувати однокімнатну квартиру далеко від центру.
Навіщо, питається, було стільки вчитися, якщо не здатен прогодувати себе самостійно, і як вижити в кризу, знаючи лише теорію журналістики?
Ні за яких обставин не забувайте усе, чому вас навчили! Візьміть в руки конспекти і монетизуйте отримані знання. Ми пропонуємо звернути увагу на комерційне письменництво, копірайтинг. Ви можете допомогти бізнесу, що не протирічить особистим цінностям, створити тексти і отримати за це гроші на життя у Києві.
Копірайтинг не назвеш «четвертою владою», проте вдячність від клієнтів можна конвертувати у теплі речі, в яких буде зручно робити пулітцерівські матеріали.

Єдина проблема: бізнес-клієнт не є редактором за проф спрямуванням, тому 95% зусиль від всієї роботи піде на порозуміння та погодження різних точок зору на тексти.

Якщо ви готові бути чуйним, уважним та розуміючим до потреб бізнесу, ця колонка у блозі Public media academy — до ваших послуг.

Нижче ми розглянемо проблему постановки ТЗ, коли клієнт хоче "вкусний" текст та посилається на "Пиши, сокращай" або просить додати сторітеллінг. Що він може мати на увазі під цими поняттями?
Як дібрати влучний формат, знаючи все про 42 жанра журналістики, класифіковані Тертичним у 2000 році?
"Пиши, сокращай", іноді у вакансіях її ще називають зашифровано "помаранчева книга" — це російський посібник Максима Ільяхова і Людмили Саричевої.

Якщо ви пропрацювали в реальній редакції хоча б пів року, дозволяємо підтвердити: читали і дуже поважаєте вчення Ільяхова та його термін "інфостиль". У книзі все те ж про структуру та оптимізацію заміток, що і старші журналісти переповідають стажерам.

Знання "матчастини" заспокоїть замовника і збереже ваш час.

Насправді інфостиль — це наші класичні «Інформаційні жанри журналістики».

Отже, коло завдання звужується, лишається з'ясувати деталі.

Уточнюючі питання
Відповідь на наші стандартні 5ws — must have перед написанням тексту в будь-якому, а, тим паче, в інформаційному, жанрі.

Освіжімо в пам'яті 5 базових питань.

1. Що? Де? Коли сталося?

Без відповідей на ці питання не беріть текст у роботу.

2. На кого можна посилатися в цьому повідомленні, аби нам повірили?

Бажано розуміти, хто даватиме додаткові коментарі, коли звернуться журналісти.

3. Як та чому це сталося?

Тут доречно дати коментарі безпосередніх учасників події. Наприклад, у прес-релізі можемо надати цитату топ-менеджерів або людей, що створювали якийсь продукт.

4. Контекст.

Дрібні деталі, підрядники, партнери, яких треба згадати.

5. "Творчі плани". Незначні деталі.

Чи матиме щось, про що ми повідомляємо, продовження? Де про це дізнатися детальніше? Тут доречно дати посилання на соцмережі та заохотити підписатися на розсилки, зареєструватися на подію тощо.
Іллюстрація з сайту stpaulsice.com
Результат
Маючи відповіді на 5 базових питань від клієнта та класичні рамки інформаційних жанрів, ми врешті напишемо:

  • Замітку. Пост.

  • Інформаційний звіт.

  • Анонс

  • Прес-реліз

  • Репортаж. Сторіз.

  • Інформаційне інтерв'ю.

"Вкусний текст"
В українській літературі слово "смачний" як епітет не до їжі, а до слів на кшталт "стусани" або "жарти" вживали ще за часів Пантелеймона Куліша та Нечуя-Левицього. Тільки тоді так робилося задля створення комічного ефекту, для підкреслення потужності стусанів або специфіки "смачних" жанрів. Можливо, тому перша реакція на серйозну фразу "вкусний текст" — це регіт копірайтера.
"Вкусний" або смачний — такий, який смакує, добрий, смаковитий, приємний на вигляд, апетитний. Як це визначення взагалі можна намазати на текст?

А от як. Пригадайте, як ми відчуваємо смак з точки зору науки?
"Сам механізм відчуття смаку має три відділи: рецепторний, провідниковий та мозковий. Отже, рецептори язика, які оновлюються що два тижні, реагують на конкретний смак і надсилають відповідні імпульси. Нервами вони надходять до мозку, а точніше, до нейронів у скроневих відділах нашої кори", — пояснює публіцист Андрій Сабінич на сайті tokar.ua.
Хотіти "смачний текст" — геть не збочення, це — нормально. Так людина висловлює бажання отримати сильні враження, емоції, асоціації від описаних слів та явищ настільки приємних, що йому захочеться читати вас ще, ще і ще.

Мовою журналіста: наш клієнт хоче текст із засобами виразності, які через асоціації викликають у читача збудження.

Уточнюючі питання. По-перше, з'ясовуємо, про що або про кого потрібно написати текст.

NB! Справа в тому, що під словосполученням "особистий бренд" («Личный бренд») може бути як бажання розповісти про себе, так і бажання розповісти про свій, «особистий», бізнес.

  • З'ясуйте це до того, як братися за текст.
  • Про що або про кого буде текст? Хто його буде читати?


Поскільки ми взялися робити "вкусний" текст, треба дізнатися, власне, смаки аудиторії, які в них улюблені фільми, книги, музика, над чим сміються.

  • Де буде розміщений текст?
Місце розташування, нюанси подачі тексту аудиторії, визначає зміст.
Продовжимо гастрономічну метафору. Уявіть, що ви — кухар, який зварив кіло картоплі та перетворив його на пюре. Чим для аудиторії буде це кіло: холодним "ляпсом" в шкільній столовці або паруючим аліго в фешенебельному ресторані, вирішуєте не ви, а клієнт, обираючи канал комунікації. Треба розуміти, що каналом комунікації може бути як глянцевий бортовий журнал, так і етикетка освіжувача повітря.

Результат. Слід звернутися до художньо-публіцистичних жанрів.

Нарис. Розрізняють портретний (про людину, її життя та світосприйняття), проблемний (аналіз суспільно важливої проблеми через історії окремих людей), науково-популярний (розповідає про наукову проблему глибоко й доказово, але з метафорами), подорожній (тревел-блог).
"Стаття/лонгрід"
Пряме значення слів. Стаття — це матеріал, опублікований у ЗМІ, в якому автор ставить завдання проаналізувати суспільні ситуації, процеси, явища, перш за все, з точки зору закономірностей, що лежать в їхній основі.

Лонгрід — це жанр журналістики, якому притаманний великий обсяг контенту. В лонгрідах широко застосовують мультимедійний контент та художній літературний стиль (Wikipedia).

Уточнюючі питання. Знову ж таки, нам потрібно з'ясувати тему, аудиторію та місце публікації, як і під час обробки запитів на "вкусний" та як у "Пиши, скорочуй" текст. Коли йдеться про аналітичну статтю, доречно буде з'ясувати в клієнта, яку інформацію вам потрібно дослідити та проаналізувати самостійно.

Результат. Грунтовна публікація, що аналізує певні ситуації, процеси, явища та закономірності, які ними керують. Або ж просто довгий текст про щось вкрай важливе для клієнта.
"Сторітеллінг"
Без перебільшення, це слово-жахіття. Легше порадити: "Біжіть!", але спробуємо таки розібрати проблему на складові та вирішити її.

Сторітелінг — це не окремий жанр, а лише метод побудови твору, за яким у голові читача, слухача або глядача вимальовується певний сценарій подій.

Цей метод може використовуватися як в замітці, так і в аналітичній статті або художньо-публіцистичному нарисі. Та навіть у оголошенні!

Сторітеллінг — це комплекс засобів, за допомогою яких аудиторії подають потрібну інформацію, розповідаючи історію.

Чи хоче отримати казкову історію ваш клієнт? Чи потрібно перекласти його ідею в легенду? Чи варта його ідея легенди? Можливо, йдеться про те, щоб переповісти хроніку певних подій з використанням засобів виразності? А можливо, йдеться про те, щоб оголосити про вимкнення гарячої води на місяць максимально м'якими фразами, аби не накликати гнів жильців багатоповерхівки. Треба з'ясувати жанр, у якому ми розповідатимемо історію. Ставте всі уточнюючі питання, що згадані вище, доки не зрозумієте клієнта або не набриднете йому педантичною відданістю бажанню зберегти свій час та його гроші.
"Це закріплений еволюцією процес відслідковування, передрікання і спроби впливати на поведінку членів своєї групи", — пояснює силу сторітеллінга дійсний член Гільдії сценаристів США Лілія Кім.
Складнощі перекладу
Ми не візьмемося стверджувати напевно, що уявлення про "Пиши, сокращай" - тексти повністю відповідають вимогам інформаційних жанрів журналістики, що "вкусний" текст — це завжди нарис, а стаття — грунтовна аналітична робота.

Спроба класифікувати та зрозуміти очікування не-журналістів від журналістів була зроблена для того, аби ми не зупинялися в своєму бажанні зрозуміти один одного.

Конкуренція в сфері копірайтингу висока, але запит на розуміючу людину ще більш високий.

За твердженням Михайлина, "сучасна практика виробництва інформації (в тому числі в зарубіжних країнах) будується на тому, що журналіст не мусить бути просто емпіричним переказувачем почутого чи описувачем побаченого, але здійснюючи свою творчу аналітичну діяльність, бути фахівцем з певної теми, писати не лише інформаційні замітки, але й аналітичні статті, документальні книжки. Це — вищий рівень журналістської діяльності".
Нехай індивідуальна літературна творчість приносить радість, задоволення та гроші.
Якщо цей текст був вам корисний, поділіться ним у Facebook та підпишіться на наші соцмережі:

Facebook: https://www.facebook.com/pmaua

Telegram: https://t.me/uapma

Що почитати про жанри журналістики:

  • Тертичный А.А. Жанри періодичної преси. Учбовий посібник. М.: Аспект Пресс, 2000

  • Михайлин І.Л. Основи журналістики: підручник. К.: Центр навчальної літератури. — 2011. Розділ 16. Загальна жанрологія і журналістика
      Фото: Photo by Artem Podrez from Pexels