"Відродження аудіожурналістики в останні роки породило надзвичайний масив нон-фікшн оповідань. Щоб визначити краще в цій роботі, Пулітцерівська рада запускає експериментальну категорію для її вшанування", — заявила адміністраторка Пулітцера Дана Канеді за рік до присудження нагороди.

Ми вже говорили про загальне спрощення розуміння жанрів журналістики у блозі Public Media Academy. Розглянемо детальніше, що саме заархівувалося під словом "подкаст".

Ідея ділитися аудіофайлами в інтернеті належить розробнику RSS (Really Simple Syndication — "дійсно швидке розповсюдження") Дейв Вейнеру та двом його друзям-журналістам. Один, Крістофер, викладав розмови з вченими та політиками. Інший, Адам, був екс-ведучим на MTV і записав перший подкаст, доки їхав з Бельгії в Голандію. До того ж, Адам придумав RSS-iPod-скрипт iPodder, завдяки якому нові випуски подкасту завантажувались одразу в плеєр компанії Apple, айпод. Звідси і назва — подкаст.

"Дейв Вайнер говорить, що перший подкаст в історії — це інтерв'ю, яке я записав з ним в липні 2003-го і опублікував в своєму блозі. Ми створили цілий RSS-потік з інтерв'ю, і в якийсь момент він потрапив в айпод Адама Каррі — і той придумав створити свій подкаст і iPodder", — згадував пізніше Крістофер Лайдон.

Такі справи сильно не сподобалися юристам Apple і на хлопців подали в суд у вересні 2004. Проте вже у 2005 році додали в iTunes розділ з подкастами. Стів Джобс, представляючи цю функцію на конференції D3, згадав саме Daily Source Code. Слово "подкаст" з'явилося приблизно в той же час в газеті The Guardian — це було поєднання слів "iPod" і "broadcasting" (трансляція).

Насправді можна і не використовувати термін "подкаст" для аудіоблогів. Французи, які намагаються відмовитися від англіцизмів через спеціальний Комітет, вже закріпили синоніми зі словом "аудіо" у словниках.

"На нашу думку, зважаючи на стрімкість технологічного розвитку, можна піддати сумніву існування слова подкаст у довгостроковій перспективі. В українській мові замість нього цілком можна вживати давно засвоєні запозичення аудіо або програма, де про конкретний тип файлу або програми зрозуміло з контексту, а також – еліптично – випуск [програми], запис [програми] тощо", — пояснює Kyiv Dictionary у колонці "Підкаст чи подкаст?".

Як на нашій території, так і на Заході, початок аудіожурналістики ознаменувався винаходом радіо, а не айподу. Радіо поступово розвивалося від приладдя військового значення до каналу комунікації.

У СРСР дротове радіо досі має значення пристрою громадянської оборони. Ніде і ніколи в світі до чи після появи дротового радіо у влади не було настільки всеосяжного доступу до розумів громадян.

Селяни жартували "Ні корови, ні свині, тільки радіо в стіні", бо воно справді було вмонтоване в стіну і ніколи не вимикалося. З 1925 року в РРФСР приймачі дротового мовлення почали встановлюватися в житлових будинках. До 1937 року на тисячу жителів припадало приблизно 25 радіоточок. Зокрема в книзі Генрі Пікер "Застільні розмови Гітлера" є наступна згадка дротового радіомовлення на території Радянського Союзу:

У роки Німецько-радянської війни дротове мовлення широко використовувалося для оповіщення населення про нальоти ворожої авіації. У той час як звичайні ефірні радіоприймачі на час війни були у населення вилучені, дротове мовлення залишалося практично єдиним джерелом інформації.

Розпорядок дня регламентувався радіопрограмами. Зранку гімнастика, в обід та ввечері — концерт на замовлення й новини про досягнення радянських космонавтів чи спортсменів. Деякі випуски збереглися на YouTube.

Феномен дротового радіо настільки вразив Орвелла, що воно стало прообразом Великого Брата. Під радіо вставали, вмивалися, робили гімнастику, йшли на роботу, обідали, слухали прогноз погоди і планували вихідні, брали радіо з собою за місто, святкували, вітали, оголошували новини. Радіо було не просто засобом інформації, але й примусовим озброєнням населення. У Росії громадяни досі платять за дротове радіо, а літні люди бунтують проти відключення їх від інтернету молодості. Російські новини про це є на YouTube. Україна відмовилася від дротового радіо 1 грудня 2019 року за ініціативою Парцхаладзе.

Джингли радіо "Маяк", фразочки, стиль подачі новин настільки в'ївся у свідомість всіх, хто жив на території СРСР, що можна впевнено стверджувати: сучасний подкаст — це прокачана новітніми гаджетами та демократизована радіожурналістика. Наповнення подкастів залежить від освіченості та ерудиції його ведучих так само, як і наповнення постів у Facebook/Instagram/TikTok. Хтось піддивляється західні зразки, а хтось не париться і веде концерт на замовлення по радіо, як і сто років тому.

Експеримент. Якщо ви їдете в міській маршрутці, послухайте радіо разом з водієм, можете навіть попросити його зробити гучніше. Якщо ви вдома, увімкніть вдень радіо "Русское" або "Шансон". Чуєте? Це — програма на замовлення. Точнісінько така програма йшла рівно сто років тому. Називалася "В рабочий полдень".

Радіопрограми, які починали мовлення у 20-70-х роках двадцятого сторіччя, закрилися тільки в 90-ті, а деякі, як, наприклад, "Встреча с песней" йде й сьогодні, має власний сайт та архів треків, активне листування зі слухачами.

Радянське радіо окрім музичних робило програми про літературу ("В стране литературных героев"), науку та географію зокрема ("Клуб знаменитых капитанов"), спорт.

Подкасти мають всі шанси на успіх у великих містах, де є якісний мобільний інтернет, а отже і комерційний успіх серед рекламодавців. Дослідники реклами Edison Research виявили, що бренди, згадані в подкастах, отримують колосальний кредит довіри від слухачів.

Комерційний успіх супроводжуватиметься підсиленням конкуренції, а отже медіа шукатимуть нові формати подкастів.

• "Куншт" від однойменного журнала — про науку. Заради популяризації деякі випуски начитували українськи артисти.
  
  
• "Дикі мандри" від радіо НВ — про подорожі та власний досвід ведучого, ерудита та редактора онлайн-видання Юрія Марченка.
  
  
• "Книги на мільйон" — огляд новинок бізнес-літератури.
  

У ефірі сучасних українських подкастів зазвичай один або два спікери: ведучий та співведучий або інтерв'юйований. У більшості подкастів не добирають слів і вільно використовують мат. Цензура і самоцензура відсутня. Така вільність радянським дикторам і не снилася.

Правда й те, що сучасним "дикторам" не снилися рейтинги радянських аудіо-продуктів. Кількість слухачів вкрай важлива, бо будь-яка інновація — це спершу стаття розходів і без того сутужних бюджетів медіа. Подкасти роблять попри все, бо дивляться на успіх американців і їхні прогнози щодо аудіо-реклами.

Програма виходить під час карантину і навіть хвороба редактора не зупинила запис. Аби розважити слухача, Ілля та Марк експериментували із записом розмови, сидячи разом у ванній. Здавалося, все йшло добре і будь-які виклики долі, як то коронавірус, пікання незрозумілого пристрою в офісі на фоні запису або холод в спорожнілому через карантин офісі не могли зупинити зростаючу популярність програми. Аж поки не втратилася цензура від слухача Volodymyr Rositskyi, який написав гнівний коментар через стереотипний радянський жарт про "повільних" естонців.

Цей кейс продемонстрував, що аудиторія подкастів, так само як аудиторія Facebook або Instagram-блогів, теленовин, роликів на YouTube, будь-якого контенту з великим охопленням, сприймається аудиторією вкрай серйозно і критично. Потрібно завжди пам'ятати про це, виходячи в онлайн із заявами в будь-якому форматі.

У США на початку пошуку форматів подкастів було схоже, ніби мілленіали намагаються перевинайти радіо.

Той факт, що онуки слухають радіопередачі часів дідусів — теж цілком природній глобальний процес. Про це свідчать сімейні жарти, якими діляться в Twitter.

Як ми вже сказали, рекламщики вбачають у форматі велику перспективу, тому маленькі нові стартапи-подкасти на зорі нової ери аудіо-форматів цікаві навіть великим брендам.
Яскравий приклад. У 2017 році стартап NOA, про який написав Independent, залучив підтримку медіа-гігантів The Independent, The Financial Times, Irish Times та Bloomberg, але був піднятий на сміх користувачами Twittter.

"Ці хлопці перевинайшли радіо", — коментували користувачі та рекомендували винахіднику радіо звернутися до своїх адвокатів.

Бізнес-модель NOA схожа на Spotify: безкоштовно слухаєш аудіо з рекламою або переходиш на підписку. Сигнал передаватиметься через Amazon від Alexa.

• 27 україномовних подкастів на будь-який смак https://life.pravda.com.ua/society/2020/08/23/242056/
  
  
• Дослідження: аудиторія, рейтинги подкастів і подкастерів https://vc.ru/media/107902-issledovanie-auditoriya-reytingi-podkastov-i-podkasterov
  
  
• Дослідження DMA: 27% слухачів подкастів дізнаються про бренд через голосову рекламу
  
  

https://mmr.ua/show/issledovanie_dma_27_slushateley_podkastov_uznayut_o_brende_cherez_golosovuyu_reklamu

• Дослідження: Хто слухає подкасти?
  
  

https://prexplore.ru/news/most-engaged-podcast-users/

• The 10 Best Podcasts of 2020
  
  

https://time.com/5907401/best-podcasts-2020/