Парадоксально, що в жанрі, яким тою чи іншою мірою володіє кожна людина, майстрів можна перерахувати на пальцях однієї руки.
Ларрі Кінг, Опра Вінфрі, Девід Леттерман, Джеймс Ліптон, Еллен Дедженерес, Джиммі Феллон вважаються взірцями ведення діалогу.
Ніша найкращого інтерв'юера України досі вільна.
Public Media Academy зібрав короткі поради для вас, молодих журналістів, які мають всі шанси стати найвеличнішими інтерв'юерами незалежної України.

Інтерв'ю — це єдиний жанр, де наявність одного-єдиного джерела інформації припустима і безальтернативна.
Давайте розглянемо, за якими критеріями обирав героїв майстер жанру Ларрі Кінг.

Своїми найкращими гостями Кінг назвав Френка Сінатру, Гаррі Трумена, Теда Вільямса, Річарда Ніксона, Едлея Стівенсона, Роберта Кеннеді, Маріо Куомо та інших знаменитостей США.

Кінг шукав своїх героїв на світських раутах. У 2021 році більшість журналістських пошуків зосереджено онлайн. Цікавих особистостей можна знайти у вузькопрофільних групах, через сервіс HelpSMI та у закритих Telegram-каналах. Якщо ви правильно побудували нетворкінг, вам достатньо буде зробити пост "Шукаю таку-то людину для інтерв'ю" — і зустріти свого героя у коментарях-тегах. Домовитися про інтерв'ю з публічною людиною краще через піар-менеджера, хоча це вважається серед ЗМІ "не круто". Вирішуйте самі, але знайте: варто лише раз стрибнути через голову комунікаційника і звернутися до "зірки" напряму, ви потрапите у "чорний список" журналістів, з якими піарнику не захочеться мати теплі стосунки.

Етика роботи з інтерв'юйованим така ж, як і етика роботи з джерелами. Обираючи людину, думайте про тему і формат кінцевого матеріалу.

"Журналіст мусить критично оцінювати джерела інформації. Варто замислюватися над питанням: "Які мотиви, які інтереси переслідує джерело?". Якщо джерело має особисті мотиви, необхідно особливо ретельно перевіряти його інформацію. Журналіст не повинен бути інструментом здійснення намірів джерела. Своєю чергою журналіст повинен бути максимально чесним зі своїм джерелом. Слід повідомити, де і в якому вигляді ви маєте намір використовувати надані вам відомості", — говориться у підручнику "Журналістська етика" Валерія Іванова і Володимира Сердюка.

У цьому розрізі цікаво розглянути кейс із інтерв'юером Дмитром Гордоном і терористом Ігорем Гіркіним (Стрєлковим), що відбулося у травні 2020 року. У пресі та соцмережах вибухнув скандал, а партія "Європейська Солідарність" вимагала від Служби безпеки України відкрити справу проти журналіста за фактом розпалення ворожби, підтримки тероризму і підриву суверенітету. Гордон заявив, що проводив бесіду у "співпраці" зі спецслужбами України, СБУ на це відповіли, що журналіст працював за власної ініціативи.

"В журналістиці є кілька залізних правил. Той, хто їх порушує, мусить це добре обгрунтувати.

Правило 1. Про джерела (тобто інформантів) не говорять.

Правило 2. Інформантів слід захищати за будь-яких обставин.

Правило 3. Захист інформантів стосується також часу після смерті (Виняток: джерело так розпорядилося, що його прізвище може бути опубліковане. Тільки воно може так вирішити)", — радить Ганс Леєндекер — керівний політичний редактор газети "Зюдойче цайтунг" у підручнику "Етика в редакційному повсякденні".

Основне правило інтерв'юера — це чесність та відкритість у спілкуванні з героями. Не намагайтеся грати жодного популярного журналіста з YouTube, бо що більше ви дозволите собі не бути собою, то більше ніяковітиме візаві.

Чітко та максимально нейтрально окресліть тему інтерв'ю. Що ви хочете дізнатися в людини і чому саме зараз?

За жодних обставин не показуйте співрозмовникові, що ви звернулися до нього, бо маєте лише один контакт з цієї теми і просто змушені говорити лише з ним. Завжди перевіряйте коментарі. Якщо дійсно єдиний відомий вам експерт відмовляється давати коментар, спитайте: "Хто з ваших колег і підлеглих може це прокоментувати?".

Намагайтеся усунути все, що може стати перешкодою до спілкування.

Якщо ви чекаєте на поважного гостя, краще запросити його в студію особисто, а не доручати це гостьовим редакторам. Це дозволить встановити теплий контакт ще до початку зустрічі.

Краса інтерв'ю задається не стільки ступенем популярності персонажа, скільки підготовленими рухами інтерв'юера. Тоді візаві лишається слідувати за вами і відповідати. Іноді хороше питання навіть не вимагає відповіді, лише мовчання або емоцій героя цілком достатньо.

Ще років десять тому достатньо було вивчити всі попередні публікації в пресі, на радіо та телебаченні про людину і трохи про сферу її діяльності, щоб скласти список питань. Потім — уважно слухати і ставити уточнюючі питання. "Основне правило — слухайте", — казав Кінг.

Його програма виходила у 1985-2010 роки, ніби не так давно, проте вибухнула нова інформаційна революція і "уважно слухати" людину у 2021 році також передбачає:

• Промоніторити згадки у пресі.

Сервіси: Google, Mediateka, Brand Analytics.

• Промоніторити Twitter, Facebook та Instagram.

Що пише сам герой? Як відповідає на коментарі? Які фото публікує? У яких місцях буває? Над якими мемами сміється? Про що його сторіз?

Авторизованих сервісів, які б збирали інформацію автоматично, не існує, тому що такий збір заборонений політикою Facebook. Проте періодично з'являються додаткові інструменти для вивантаження інформації про користувача, ми не рекомендуватимемо їх у цьому блозі.

• Переглянути згадки в Telegram.

Тобто, ви не можете сьогодні домовитися про інтерв'ю на завтра. Завжди закладайте собі від 8 до 15 годин мінімум на підготовку питань. Дізнайтеся про людину або тему, яку ви будете обговорювати, все, що зможете. Тільки після ретельного вивчення складайте список таких питань, які ще ніхто ніколи не ставив вашому герою.

Питання для розігріву. Коли ви добре підготуєтеся, може виникнути спокуса почати інтерв'ю з гострих питань. Це провальна тактика. Завжди.

Спочатку створіть невимушену приємну атмосферу. Якщо людина нервує, спитайте її про те, про що їй буде приємно говорити. Ви ж вже знаєте про хобі, котиків і дітей з соцмереж? То почніть з цих питань, потім перемонтуєте порядок питань так, як вам знадобиться, але, звісно, не спотворюючи зміст.

Уточнюючі питання. Якщо під час інтерв'ю ви справді слухатимете співбесідника, то поставити правильне додаткове питання вам буде неважко.

"Пробачте, я правильно розумію…?"

"Давайте скажемо простіше, щоб глядачу було зрозуміло".

Головне не відхилиться через уточнення від головної теми. Якщо відхилилися — обережно перервіть, щоб не гаяти час.

"Перед інтерв'юванням гостей в студії я попередньо накидую на папері, які саме питання я ставитиму. Але часто після якоїсь відповіді я ставлю питання експромтом і отримую несподіваний результат. Ось приклад: коли я інтерв'ював віце-президента Дена Квейла під час президентської кампанії 1992 року, у нас йшлося про законодавство, що регулює аборти. Він заявив, що не розуміє, чому його дочці потрібний дозвіл, щоб пропустити день у школі, але не потрібен такий дозвіл, щоб зробити аборт. Щойно він це сказав, я зацікавився особистим відношенням Квейла до цієї політичної проблеми і запитав, як би він відреагував, якби його дочка сказала, що збирається зробити аборт. Він відповів, що підтримає її, яке би рішення вона не ухвалила. Це висловлювання Квейла спровокувало сенсацію", — писав Кінг.

Не односкладні питання. Порада, яку ви зустрінете в будь-якому, навіть найгіршому підручнику про ведення інтерв'ю: уникайте питань, на які можна відповісти "так" чи "ні". Але жоден не каже про те, що потрібно провокувати людей. Так-так, саме красива журналістська провокація не дозволяє людині зупинитися на одному слові. Найкраща порада щодо того, як побудувати такі питання, на які не буде короткої відповіді, як не дивно, дав серіальний герой. "Люди не люблять розповідати, вони люблять сперечатися". Працює безвідмовно.

Найкращі відповіді люди також дають на питання, що починаються з "Чому".

Формули класичних журналістських маніпуляцій наступні:

— "Вас звинувачують у…, розкажіть, як насправді".

— "Лише ви відмовляєтеся від інтерв'ю" (у ситуації, де є декілька учасників подій).

— "В чому причина вашої відмови?".

— "Ми скажемо, що ви відмовилися від коментаря. Як точно називається ваша посада?".

— "Ми хочемо розібратися, а не щось довести, когось виправдати або звинуватити".

Якщо ви хочете розкрити співрозмовника, будьте готові розкритися самі. Інтерв'ю — це парний танець, неетично змушувати людину розважати вас і аудиторію, не відповідаючи йому взаємністю. Чи готові ви бути публічною людиною, щоб працювати з публічними людьми?

І є ще одне неписане правило етики. Не можна брати інтерв'ю у людей, з якими у вас є емоційний зв'язок: у родичів, партнерів та кумирів.

Якщо розмова починається зі слів на кшталт "Тримайте себе в руках", а ви справді маєте сильні почуття до візаві, то краще її одразу завершити, тому що це емоційне піке, з якого не так просто вийти.

Мова тіла. Вірите ви у невербальні знаки чи ні — усе одно почніть або продовжуйте досліджувати їх. Людський мозок запрограмований на зчитування невербальних сигналів, тому банальна спостережливість вам допоможе краще за тонну літератури зі "славетного нейролінгвістичного програмування".

Перш за все, слідкуйте за власним тілом: зручно вдягайтеся, щоб не смикати спідниці чи краватки, не перехрещуйте руки і ноги, дивіться в очі, а не кудись повз візаві. Питайте тоді, коли людина робить вдих, щоб зайвий раз не перебивати. Візуальний контакт має декілька нюансів. Не треба постійно дивитися на співрозмовника, бо людині стане від цього ніяково, краще дивіться, коли ставите питання, потім іноді заглядайте у блокнот чи комп'ютер, давайте герою перепочити. Якщо ви різко відведете погляд, людина подумає, що говорить щось не те. Це може допомогти, коли ви розмовляєте з тими, хто любить обширні відгалуження від теми.

Під час інтерв'ю знадобиться вміння відчувати час. Фраза "Ми запишемо ваш коментар за 3 хвилини" іноді допомагає отримати синхрон на ходу від дуже зайнятої людини, бо вона просто розуміє таймінг. Та це питання авторитету, який заробляється з позитивним досвідом запису без затримок у часі.

Отже, можливість скласти і поставити цікаве питання насправді обмежується досвідом та ерудицією самого інтерв'юера. Ви маєте бути цікавим співрозмовником. Образ журналіста як людини-енциклопедії сформувався ще задовго до того, як люди почали носити з собою всі знання світу в кишені. З розвитком технологій тримати марку всезнайки стало ще важче. Не будьте занадто пихатими, змиріться з тим, що бути журналістом у 2021 — це погодитися на роль невігласа, який дуже прагне зрозуміти цей світ, зокрема, через людей, які вже в ньому по-своєму розібралися. "Усі ми невігласи, тільки в різних галузях", — цитував Кінг Вілла Роджерса, даючи поради для інтерв'юерів.

Єдине, що нас з вами справді рятує — це знання про психологію людини, яка залишається незмінною, якими би високотехнологічними не були декорації вар'єте.