Існує велика спокуса отримати текст і під час першого ознайомлення одразу вносити правки в орфографію і пунктуацію. Це типова помилка новачків.
Досвідчений редактор спершу читає весь матеріал, виділяє основну думку і слідкує за логікою автора. Можливо, доведеться переставити абзаци, замінити слова, прибрати якісь конструкції.
Переходити до яскравих орфографічних і граматичних помилок можна лише після того, як ви завершите з логікою, інформативністю, композицією і фактами.
Public Media Academy підготувала чекліст, що описує найбільш ефективний алгоритм редагування текстів для ЗМІ і соцмереж.
Для журналістського твору точність логічної побудови — першорядна вимога. Логічність враховує закони, за якими відбувається мислення людини, тому забезпечує вищу вірогідність, що текст зрозуміє правильно широке коло читачів. Лінгвісти спираються на закономірності, виведені логікою, під час аналізу синтаксичних зв'язків.
Логічні помилки можуть бути суто через хибне мислення, а можуть відбуватися через неуважність до значення слів. Наприклад, у метро ми чуємо вислів "малолітні діти", хоча діти — це ті, кому мало років і "багатолітніх" дітей не буває. У закладах обслуговування бачимо "прейскурант цін". Публікації майоріють "періодами часу", "своєю автобіографією", "зустріччю на мітингу", "натовпом людей". Це все лексичні помилки, плеоназми.
Серед типових логічних помилок виділяють:
Логічними помилками називають все, що протирічить законам формальної логіки:
Інформативність тексту — це ступінь його змістовної новизни для читача, що полягає у темі та авторській концепції, системі авторських оцінок і предмета думки.
Ступінь інформативності повідомлення напряму залежить від потенційного читача, от чому перш ніж починати редагування потрібно точно з'ясувати інтелектуальний рівень свого читача, сферу його інтересів, життєвий досвід. Ці знання допоможуть вам визначати, чи буде публікація зрозумілою і корисною.
Під час аналізу ви побачите, що аудиторія неоднорідна і за рівнем освіченості поділяється як мінімум на три групи: така, що відповідає рівню автора матеріалу, така, що не досягла рівня автору матеріалу і така, що має тезаурус вищий за рівень автора. У ЗМІ зазвичай орієнтуються на першу групу читачів, грубо кажучи, це люди, що отримали базову середню освіту і знаходяться в інфополі тієї теми, про яку розповідається в матеріалі, тобто, мають базові знання зі сфери політики, економіки, технологій або освіти тощо.
Отже, коли ви редагуватимете колонку експерта з вузької тематики для суспільно-політичного видання, спробуйте зробити її більш зрозумілою для середнього читача: поясніть складні терміни, зробіть посилання на попередні дослідження з тематики, замініть арго на загальновживані терміни. І навпаки — якщо це колонка експерта для профільного видання, обирайте відповідну стилістику і не розжовуйте те, що зрозуміло більшості читачів.
Якщо ви звернете увагу на структуру лонгрідів на сайті ВВС Україна, то помітите, що всі вони мають до шести слів у заголовку і декілька параграфів з підзаголовками у одне-три слова.
Вважається, що саме така структура діє як магніт на читача. Пояснюється це тим, що люди у 2021 році не читають, а переглядають матеріали в онлайні. Спочатку звертають увагу на заголовок, потім — на перші чотири абзаци тексту і підзаголовки. Якщо ці підзаголовки достатньо зацікавлюють нас, ми читаємо параграфи під ними. В ідеалі автори намагаються робити такі підзаголовки, що логічно доповнюють заголовок, тобто, їх можна прочитати як одне зв'язне речення.
У перших чотирьох абзацах стисло говориться про те, яка інформація чекає на нас у параграфах. Написані вони таким чином, що не читаючи матеріал повністю ми можемо розкрити для себе тему хоча б мінімально. Тримати інтригу до останнього абзацу немає жодного сенсу, бо рідко хто з нас дочитує до кінця.Останній абзац має закріплювати подану інформацію, але не дублювати початок.
Бажано, аби всі параграфи були приблизно однакового обсягу, це створює візуальне враження гармонійно складеного твору.
Журналістські твори пишуться для того, аби правильно, логічно і послідовно викласти факти. Якщо ця функція не виконується, тоді цінність тексту дорівнює нулю.
Перевірка фактів, звичайно, лежить на журналістові. Проте редактор має перевірити їх ще раз і він також бере на себе відповідальність за публікацію недостовірних фактів.
Імена та прізвища, топоніми, цитати спікерів, літературні цитати, приказки, прислів'я, історичні факти — усе це має бути переглянуто ще раз.
Помилки іноді ховаються за яскравими ілюстраціями або інфографікою, їх теж слід перевірити на достовірність перед публікацією.
Звертайте увагу на пунктуацію, орфографічні помилки, русизми і варваризми. За можливістю змінюйте іншомовні слова на ту мову, якою аудиторія очікує отримати текст.
Іноді вас можуть попросити звернути увагу лише на грамотність і нічого не змінювати у матеріалі більше. Таке завдання звучить як "вичитка" або "коректура", тобто, перевірка лише пунктуації, типографських знаків і грамотності.
Авторка: Касьянова Софія
