Діяльність журналіста зосереджена на трьох базових функціях: збір, обробка та передача інформації.
Чому ж тоді у вакансіях так багато "зайвих" вимог? Навіщо рекрутери вказують "комунікабельність", "вміння працювати в команді" та інші особисті якості як критерії відбору кандидатів?
Поведінка, яка допомагає працювати в редакціях, називається soft skills (м'які навички). До них відносять вміння, що покращують соціальну взаємодію журналістів.
У 2020 році почався справжній культ соціальної взаємодії і оскільки пандемія тільки посилила цю тенденцію Public Media Academy зібрав інформацію про найцінніші навички та способи їхньої "прокачки".
Комплексне вирішення проблем, критичне мислення, креативність, вміння керувати людьми, співпрацювати з іншими, емоційний інтелект, уміння ухвалювати рішення, вміння обслуговувати, вміння вести переговори та когнітивна гнучкість — це десять найважливіших навичок за версією Всесвітнього економічного форума (World Economic Forum 2020) у Давосі.
Соцмережа для пошуку роботи Linkedin на перше місце за значущістю поставила креативність, а у блозі про найважливіші навички 2020 року зазначила, що творчість, переконливість, вміння співпрацювати, адаптивність та емоційний інтелект — це навички, на які звертають увагу усі роботодавці, незалежно від напряму діяльності компанії.
"Давайте припинимо називати їх "м'якими" навичками. Це серйозні навички. І цьому можна навчитися"
Автори блогу Linkedin, звертаючись до ейчарів, наголошують на тому, що перед пошуком ідеального кандитата менеджер з персоналу має прокачати власні софт скіли. Для цього йому радять пройти чотири кроки.
Поставте собі питання: "Які є відмінності в тому, як я сам(-а) себе сприймаю і яким (якою) мене бачать інші?".Наприклад, ви можете думати, що бездоганно проводите інтерв'ю і вкрай уважно слухаєте співрозмовника. Та під час наступної розшифровки зверніть увагу на те, як ви ставите питання, чи не перебиваєте, чи всі ваші зауваження доречні, чи немає у вас слів-паразитів? Це дозволить зрозуміти себе краще.
Ця порада зустрічається геть в усіх матеріалах про розвиток емоційного інтелекту. Проте в Україні практично неможливо виконати цей крок, бо культура фідбеку в нас не розвинена. Ви можете почути багато негативу про себе від підписників у соцмережі, які ледве вас знають або не витягнути жодного слова з найближчого оточення, яке боїться сказати, що думає про вас, аби не зіпсувати стосунки. Тому спробуйте поговорити з тими, кому ви довіряєте, та перед розмовою поясніть, для чого вам їхня думка і як це вплине на подальше спілкування насправді. Будьте готові почути відповіді.
Linkedin підкреслює, що критика важлива для всіх, бо містить ядро істини, тому радить сприймати її ніби через "еквалайзер": зробити власні емоції тихіше і почути, що хоче донести інша людина. Це дозволить уникнути повторення ситуації.
"Люди з високим рівнем еквалайзера не намагаються звести до мінімуму або раціоналізувати проблему, не виправдовуються і не перекладають провину на когось іншого", — говориться у блозі Linkedin.
Як приклад вони наводять ситуацію з Томасом Келлером. Коли ресторанний критик з New York Times залишив негативний відгук про один з його ресторанів, Келлер відповів: "незважаючи на всі зусилля нашої команди, ми робимо помилки і ніколи не задовольняємося тим, що було вчора", а також пообіцяв працювати краще.
У книзі "Дякую за відгук" від Дугласа Стоуна і Шейли Хін надається алгоритм правильного прийому зворотнього зв'язку, аби критика не порушила вашу душевну рівновагу.
Автори виділяють три тригера:
Ці поради зовсім не означають, що ви маєте підставляти ліву щоку, коли вас вдарять по правій. Ви не маєте погоджуватися з усім, що вам говорять. Тим паче, якщо люди оцінюють не ваші вчинки, а вашу особистість, погрожують, завжди звинувачують лише вас або вимагають неможливого. Проте є думка, що від людей, які нас ненавидять, більше шансів почути правду. Якщо зможете відокремити зерна від плевел, ви станете непереборною зрілою особистістю, яка постійно вчиться та виходить на нові рівні з надлюдською швидкістю. І ще одне: дозвольте собі помилятися, ви — людина і не повинні бути праві абсолютно завжди.
У книзі "Дай і візьми" Адам Грант вводить термін "розрив у перспективі", аби пояснити як часто і сильно ми помиляємося, коли впевнені, що розуміємо точку зору іншої людини, та насправді недооцінюємо вплив наших дій на інших.
Аби докопатися до суті будь-якого питання автор та консультант з менеджменту Джастін Барізо радить відступити та поставити питання "Чому?" до кожної деталі тієї чи іншої ситуації.
В Україні почали активно цікавитися так званим "Емоційним інтелектом" тільки в останні 3-4 роки. Проте однойменна праця Деніела Гоулмана, присвячена емоціям, що впливають на ухвалення рішень, вийшла ще у 1995 році. Емоційний інтелект на базовому рівні проявляється в умінні регулювати власні переживання і думати позитивно під час стресових ситуацій. Вищій рівень — вміння впливати на емоції інших людей. Гоулман обнадіює послідовників тим, що емоційний інтелект можна і треба розвивати.
Амбітному журналісту обов'язково треба вміти розуміти почуття, мотиви та інтереси інших людей, аби проводити цікаві інтерв'ю, організовувати роботу редакції, тримати зв'язок із джерелами інформації та вирішувати конфлікти в команді.
Лідер редакції має бути захисником своїх підлеглих перед вимогами видавця. Для цього потрібно розвивати особливу корпоративну культуру: достатньо вільну для розкриття творчого потенціалу журналіста і достатньо дисципліновану для того, аби не втрачалась якість та оперативність матеріалів.
Радимо орієнтуватися на принципи студії Pixar, окреслені в книзі "Корпорація геніїв" від Ед Кетмел та Емі Уоллес. Заохочуйте журналістів чесно обмінюватися думками та ідеями, давати один одному адекватний фідбек, розвивати творчі здібності навіть якщо вони не мають прямого стосунку до виробництва новин. Не дозволяйте їм перепрацьовувати марно, боятися помилок, дотримуватися непотрібних правил та обмежень, сваритися та плести інтриги.
Дивно, що у перелік вимог до кандидатів не потрапило критичне мислення — якість, без якої нічого робити в серйозних новинах.
Wikipedia: Критичне мислення — («мистецтво аналізувати, судження») — це науковемислення, суть якого полягає в ухваленні ретельно обміркованих та незалежних рішень. Головним чином йому притаманні такі властивості, як усвідомленість та самовдосконалення.
Коли журналіст не піддає жодному сумніву інформацію, яка потрапляє в його поле зору через соцмережі, то штампує новинки з заголовками, заснованими на коментарях фанатів або навіть емоджі під фото.
Ми вже писали про те, як одна українська редакція обманула інші, розповсюдивши фейк ньюз.
У листопаді репер Потап розіграв журналістів фотографією з Настею Каменських біля торгового центру в Києві. Для редакторів розважальних ЗМІ було достатньо символа японського прапору, аби стверджувати, що артисти полетіли в Японію попри карантин.
Проте не судіть суворо, всі люди помиляються і журналісти — не виключення. Існує декілька способів блокувати когнітивні помилки, окреслені в книзі Канемана "Мислення швидке і повільне":
Людей, які не вписуються в колектив, рано чи пізно звільняють. Не завжди в кінці кар'єрного шляху ейчар дасть вам чесний зворотній зв'язок про реальні причини звільнення, проте у більшості випадків він просканує вас на відповідність корпоративній культурі на початку, під час прийому на роботу. Звідси й беруться "дивні" питання, над якими ми потім глузуємо в соцмережах
Щоб пройти тест на емоційний інтелект під час співбесіди на посаду журналіста, підготуйте відповіді на наступні питання в формі сторітелінга:
Це питання від авторів блогу Linkedin на вміння розставляти пріоритети, співпрацювати, вести за собою команду та потенціал. Також ваші відповіді підказують ейчару наскільки ви відповідаєте корпоративній культурі, що вже склалася.
