У величних компаніях співпадає три фактори: працівники роблять те, що люблять, вони роблять те, що вміють краще за інших, а керівництво використовує правильну економічну модель, що приносить гроші. Про це говорить Джим Коллінз у бестселлері "Від хорошого до величного".
Результативне управління — це ціла система внутрішніх і зовнішніх дій у команді, що орієнтована на кінцевий результат. До культури менеджменту входить управління персоналом, стратегічне планування і планування основної діяльності.
У реаліях медіа вкрай важливо на початку роботи визначитися з пріоритетами: якість чи кількість? Ми знаємо, що якісні матеріали потребують більше часу та уваги авторів і не завжди мають велике охоплення аудиторії, а з точки зору бізнесу це, насамперед, фінансові ресурси. При цьому "жовті" короткі новини дають в рази більше трафіку за короткий проміжок часу. Компромісного варіанту між якісною і жовтою пресою не буває і бути не може. Тому, розробляючи стратегію, необхідно орієнтуватися на реалії без внутрішніх протиріч.
Чим вищий рівень корпоративної культури, тим люди працюють ефективніше. Автори книги "Лідер і плем'я. П'ять рівнів корпоративної культури" розрізняють 5 рівнів, які може пройти працівник під керівництвом ефективного лідера.
1-2 рівень — відчайдушна ворожість і байдужа жертва.
У племені людей першого і другого рівня кожен сам за себе, журналісти недбалі, безініціативні, працюють "з-під палиці", не приймають зміни, не бажають розвиватись, погано спілкуються між собою. Агресія на цьому рівні вкрай висока. Змінити ситуацію допоможуть натхнення та підтримка лідера, допомога у налагодженні міжособистісних контактів, сприяння спілкуванню з людьми більш високого рівня.
3 рівень — самотній воїн. Він працює і спілкується з вами тет-а-тет, не бажає ділитись інформацією, схильний підтримувати плітки, амбіційний, пихатий, жаліється на відсутність підтримки. Змінити ситуацію допоможе заохочення до роботи в команді та пояснення, як круто може бути на четвертому рівні.
4 рівень — гордість за плем'я. Він відчуває, що "Ми величні", прагне до корпоративних перемог, відкрито надає інформацію, має спільні цінності з командою і медіа, виявляє ініціативу і спільно вирішує завдання, підтримує командний дух. Аби досягти цього рівня необхідно стимулювати велику кількість підгруп з трьох людей, спільно обговорювати і реалізувати стратегії, заохочувати високі прагнення не тільки перемогти, але і впливати на хід історії України, створювати оптимальні умови для розвитку.
5 рівень — це утопія, довго на ньому перебувати неможливо, але варто прагнути, аби працівник був абсолютно щасливим, був уособленням цінностей компанії. У ідеальних командах працюють без конфліктів, страхів та стресів. Перехід на п'ятий рівень може бути лише тоді, коли люди зосереджені на спільному ділі, при цьому не конкуруючи між собою.
Обирати нових людей на роботу, скоріше за все, також будете ви. Під час пошуку кандидатів автор книги "Вибір найсильніших. Як лідеру ухвалювати головні рішення про людей" Клаудіо Фернандеса-Араоса радить стандартизувати вимоги, хороший кандидат має бути орієнтованим на результат, вміти працювати в команді і керувати змінами, а також допомагати іншим людям розвиватися; також автор радить звертати увагу на життєві обставини людини, бо вони впливають на його самопрезентацію та рішення стосовно роботи.
Ефективний медіаменеджер має досконало знати себе, свій бізнес і людей, які в ньому працюють, реалістично оцінювати компанію, чітко визначати цілі і пріоритети, формувати реалістичні завдання, вести контроль за виконанням цих завдань, нагороджувати тих, хто впорався з роботою, розвиває навички працівників, а не просто віддає накази, має сильний характер. Сильна воля — це, мабуть, найголовніша якість хорошого керівника будь-якого бізнесу. Тому так важливо розвивати свої
soft skills протягом життя. До отримання посади було б добре визначитися зі своїми сильними сторонами та не страждати від слабкостей, поводитися природно у будь-якій ситуації, володіти собою, бути чесним і порядним за будь-яких обставин, бути скромним, вміти слухати, визнавати свої помилки і вчитися на них.
Медіаменеджери не розробляють плани одноособово і не звертаються до працівників у наказовому тоні. Під час планування вони орієнтуються на кінцевий результат, коллективно обговорюють усі припущення, на яких побудований план, і випрацьовують систему спільної діяльності.
У книзі "Серйозна розмова про відповідальність. Що робити з обдуреними очікуваннями, порушеними обіцянками і некоректною поведінкою" Керрі Паттерсон даються поради про те, як зберегти баланс між хорошими стосунками з підлеглими і функціями управлінця: