Інформації про сторітелінг за двадцять одне сторіччя існування людства накопичилося так багато, що в один блог чи навіть книгу неможливо вмістити всі знання. Тому вдамося до метафори. Уявіть, що майстерність сторітеллінга — це гра в класики.
1 клітинка — фабула;
2 клітинка — сюжет;
3 з 4 — тема і ідея;
5 — цінності;
6 і 7 — цільова аудиторія і канали комунікації;
8 — жанр;
9 і 10 — орфографія і пунктуація;
11 або "сонечко" — це образна мова, власний авторський стиль.
Wikipedia: "буквально сторітелінг — це "розповідання історій" — комунікаційний, естрадний, психотерапевтичний та маркетинговий прийом, що використовує медіа-потенціал усного мовлення".
Фабула (від лат. "байка", "історія") — це послідовність основних подій у творі, що розгортаються в залежності від того, про що ви хочете розповісти. Фабула допомагає історії скластися у цілісну картину і відповісти на питання "що відбувається?".
"Якщо для вас важливо розказати саме про фабульні події, уважно слідкуйте за тим, щоб вони не суперечили сюжетній трансформації героя. І якщо так вже сталося, змінюйте сюжет. Якщо, наприклад, основні події вимагають від героя роботи в команді, то на початку покажіть його індивідуалістом, який звик покладатися тільки на себе. Якщо фабула вимагає конкретних фізичних дій, то зобразіть героя ледачим мрійником чи базікалом. Тоді його трансформація буде обумовлена подіями", — радить Сергій Гаврилов, автор книги "Сторітелінг для сценаристів, письменників та блогерів".
Почесними майстрами писати фабули є сценаристи Netflix.
"Відправлена у сиротинець 9-річна Бет розвиває дивовижний хист до шах — а також зростаючу залежність до зелених транквілізаторів, що їх видають сиротам". ("Королівський гамбіт").
"Голівуд 30-х переоцінений в очах уїдливого кмітливого сценариста-алкоголіка Германа Дж. Манкієвича, який поспіхом намагається завершити сценарій фільму "Громадянин Кейн". ("Манк")
Сюжетом (франц. "предмет, тема") називають перебіг дії та послідовність її розвитку, що служить у творі формою розгортання й конкретизації його фабули. У сюжет входять не тільки зовнішні події, але і внутрішні переживання, думки героя твору. Атомами кожного сюжету є мотиви — життєві передумови, необхідні для розвитку якісного сюжету.
Сюжет виконує дві основні функції:
Сюжети бувають хронікальними (переказують події послідовно, часто це твори автобіографічного характеру) та концентричними (все крутиться довкола певної події).
Усім відомо ще зі школи, що сюжет твору містить конфлікт (колізію, інтригу), експозицію, зав'язку, розвиток дії, кульмінацію та розв'язку. Деколи спостерігаємо наявність прологу та епілогу. Не будемо надовго зупинятися на академічній структурі сюжету.
Пропонуємо звернутися до 5 обов'язкових факторів виразного сюжету від авторів книги "Пиши сильно":
Наприклад, сюжет "Зеленої книги" полягає в тому, що під час небезпечної подорожі герої з геть несумісними характерами звикають до особливостей іншого, проявляють чуйність та взаємодопомогу та стають справжніми друзями.
Тема (грец. "те, що покладено в основу") — це коло життєвих явищ, відображених у творі у зв'язку з певною проблемою, що служить предметом авторського осмислення та оцінки.
Ідея (грец. "образ", "початок") — головна думка, що служить узагальненим вираженням змісту всього твору і містить у собі оцінку зображених у ньому життєвих явищ. Основний меседж, який ви хочете донести до аудиторії.
Сценаристи розрізняють дві складові ідеї:
Центральною проблемою серіалу "Королівський гамбіт" Netflix є "Чи може дівчина стати найкращою в традиційно чоловічому спорті?".
Головне питання — "Чи може дівчина з сиротинця, яка має залежність від наркотиків стати найкращою в шахах?".
Чому сюжети та теми творів такі схожі та часто передбачувані? Бо автори спираються на основні загальнолюдські цінності або на попит аудиторії. У глобальному масштабі людей цікавлять прості теми: гроші, секс, влада, особисте життя публічних осіб, зовнішність, смерть. Вони складають основу жовтої преси.
Згідно зі звітом компанії Google, жителів України у 2020 найбільше цікавило: [коронавірус], [коронавірус рекомендації], [вибори в США], [Google Classroom], [симптоми коронавіруса], [на урок], [Холостячка], [свята 2020], [карантин в Україні] та [Zoom].
Класичним джерелом розуміння людських потреб є піраміда Абрахама Маслоу. Чим ближче ваш текст до базових потреб людини, тим більше в нього буде читачів. Погодьтеся, що оголошення про вимкнення води в домі зачепить більшу кількість ваших сусідів, аніж художній твір з моральною дилемою героя, що лежить зараз на вашій тумбочці. Проте якби герої в романах не були схожими на простих людей, які геть не відчувають спраги, голоду, бажанню належати до соціальної групи тощо, то читати їх було би не дуже цікаво нам. Занадто відірвано від життя.
Відтворення культурологічної мапи світу Інґлегарт-Вельцеля, створеної політологами Рональдом Інґлегартом і Крістіаном Вельцелем на основі даних Огляду цінностей світу; оглядова хвиля 4, завершена 2004 р.
Австрійський психіатр Віктор Франкл розділяє цінності на три групи і до кожної наводить приклад у книжці "Лікар та душа".
У 19 сторіччі французький театральний критик Жорж Польті виклав теорію про базові ситуації, на яких побудовані всі драматичні твори. Свою роботу він назвав "Тридцять шість драматичних ситуацій": благання; порятунок; помста за злочин; помста близькому за близького; переслідування; раптове лихо; жертва жорстокості чи безталання; бунт; відважна спроба; викрадення; таємниця; досягнення; ненависть між близькими; суперництво між близькими; убивчий адюльтер; божевілля; згубна необережність; мимовільне кровозмішення; випадкове вбивство близького; самопожертва в ім'я ідеалу; самопожертва заради близьких; жертва пристрасті; жертва близьким чи коханим через необхідність; суперництво нерівних; порушення вірності; злочинне кохання; вікриття безчестя коханої людини; перешкоди в коханні; любов до ворога; честолюбство; богоборництво; безпідставні ревнощі; судова помилка; каяття; віднайдення загубленого; втрата близьких, коханих.
За визначенням коміка Джуді Картер, сьогодні людей можна розсмішити, якщо говорити про:
Щоб віднайти гарячу тему вона радить підійти до кіоска та виписати теми з обкладинок журналів; послухати, про що говорять люди в кав'ярні; записати теми, які ви нещодавно обговорювали з другом; підписатися на популярну розсилку новин; зробити домашньою сторінкою стрічку новин
Картер надає шикарний трамплін для старту поста на овер 100 "лайків", називаючи його "позицією". Усього їх 4: дивна, страшна, складна і дурна. Напишіть про те, що ви вважаєте дивним, страшним, складним або дурним — і підписники обов'язково розпочнуть з вами полеміку, збільшуючи охоплення вашого блогу.
Тренди у виборі книжок в Україні також підказують, які теми та сюжети актуальні для читача сьогодні.
Книгою 2020 року за версією ВВС назвали "Планету Полин" Оксани Забужко. За визначенням видавництва "Наш формат", це — "збірка есеїв останніх двох десятиліть, присвячені постатям і подіям, які авторка вважає культурно знаковими для сьогоднішньої епохи кризи гуманізму. "Жіночі", "чоловічі" й "колективні", всі ці "портрети" об'єднує глибоко особисте переживання авторкою біжучої історії, в яку вона вписує своїх героїв — і цим виявляє в ній, хоч якій на позір катастрофічній, невидимий раніше життєствердний смисл".
Станом на грудень 2020 найбільш затребуваними товарами в книгарнях України є наступні твори.
Ілларіон Павлюк "Я бачу, вас цікавить пітьма". За визначенням "Видавництва Старого Лева", це "історія про непробивну людську байдужість і пітьму всередині нас. Про чесність із собою й ціну, яку ми готові заплатити за забуття. Про гріхи, що матеріалізуються, і спокуту, дорожчу за спокій". Там само надається фабула: "Київського кримінального психолога Андрія Гайстера відправляють консультантом у богом забуте селище Буськів Сад. Зимової ночі там зникла маленька дівчинка. А ще там водиться Звір — серійний маніяк, убивств якого тамтешні мешканці воліють не помічати... У цьому проклятому селищі, де все по колу і всі живуть життям, яке ненавидять, розслідування постійно заходить у глухий кут. Андрій вірить, що загублена дівчинка, попри все, жива і він її знайде. Але нікому, крім нього, це не потрібно.
Рецензія видавництва: "Іронічний нон-фікшн, у якому українська письменниця Ірена Карпа ділиться секретами довготривалих і короткочасних знайомств, порадами для тих, хто хоче опинитися в міцних і успішних стосунках, а також не оминає увагою і свої романтичні пригоди — у Франції та поза нею. У виданні розгортаються справжні історії, самої Ірени або її близьких друзів, приправлені фірмовим гумором, завдяки якому навіть розлучення та любові страждання звучатимуть дотепно.
Крім того, письменниця наголошує, що не прагне займатися менторством і вдавати з себе гуриню й психологиню, її книжка — це всуціль життєвий досвід і висновки з її досвіду стосунків із чоловіками".
Фабула від видавництва "Наш Формат": "Благими намірами вимощений шлях до пекла. Галя сповна відчула сенс цього вислову. Її життя перевернулося лише через те, що вона прагнула допомогти іншій людині. Дівчина втратила все: роботу, чоловіка, друзів, віру в людей. Та що, як усе найбільш значуще і неймовірне починає відбуватися з нами саме тоді, коми ми намагаємося видряпатися з пекла? Це непросто, бо людина по-справжньому втрачає голову лише від двох речей: від страху і від кохання. Однак що робити, коли тебе одночасно накривають і страх, і кохання?.."
Анотація від "Книгарні Є": "Уce нa cвiтi мoжнa poзпoвicти чepeз icтopiю. Xaй би пpo щo ви пиcaли, iнфopмaцiя cтaнe яcкpaвiшoю й цiкaвiшoю, якщo зaгopнути її в тaкий фopмaт. Caмe icтopiя, a нe cуxi фaкти дoпoмaгaють eмoцiйнo зaлучити й пepeкoнaти вaшу aудитopiю.
У цiй книжцi Мapк Лiвiн пoяcнює, як нaвчитиcя чути й бaчити icтopiї, пoглибити влacнe poзумiння тeкcту i зaxoпливo пиcaти. A щe нaвoдить poзмoви з вiдoмими укpaїнcькими пиcьмeнникaми, peклaмicтaми, жуpнaлicтaми, якi poзпoвiдaють пpo cвoї пiдxoди дo cтopiтeлiнгу й нaпиcaння тeкcтiв".
Анотація від "ВСЛ": "Понівечений до невпізнаваности в одній із гарячих точок на Сході України, герой роману «Амадока» тільки дивом залишився живим. Це сумнівна втіха, оскільки важкі травми призвели до повної втрати пам'яти: чоловік не пам'ятає ні свого імени, ні звідки походить, не пригадує жодної близької людини, жодного фрагмента свого попереднього життя. Таким його і віднаходить жінка, любов і терпіння якої здатні творити дива: сягати найглибших пластів забуття і спогадів, поєднувати розрізнені клапті понівеченої свідомости, зшивати докупи спільну історію".
"[Сторітелінг] — це обмін цінностями за допомогою картинок. Для когось цінність – діти, для когось – сім'я, для когось свобода чи він сам. Якщо цінність прибрати з життя, людина буде страждати. Вона є внутрішньою електростанцією, яка забезпечує життя світлом". Марк Лівін
Сучасні письменники розходяться в думках щодо того, чи обов'язково уявляти собі читача під час створення книги.
"Я писав нон-фікшн для європейського 30-річного читача та 20-30-річних українців, які не мають досвіду життя в радянському союзі", — розказав Олександр Михед, автор "Я змішаю твою кров з вугіллям" про Донбасс під час фестивалю "Дні есеїстики — 2020".
Він намагався пояснити, чим живе Луганська і Донецька область людям, які не мають жодного уявлення про життя у посткомуністичній країні. Тому, за його словами, у книжці багато паралелей із сучасною міжнародною дійсністю.
Український філософ і письменник Тарас Лютий під час того ж фестивалю зазначив, що не розділяє популярних порухів молодих письменників в соцмережах питати аудиторію, про що б їм написати.
"Аудиторія уявна. Спочатку я сам є своїм читачем, сам себе критикую. Вже потім, після публікації книги, я зустрічаю певні реакції від таких людей, про яких я ніколи не думав, що вони стануть читачами моїх книг", — розповів Тарас.М
арія Титаренко, авторка книги "Комунікація від нуля", коли створювала твір орієнтувалася на студентів, бо ця аудиторія їй як викладачеві добре знайома, та на молодих батьків, бо книга про виховання зокрема. Проте після виходу твору її стали запрошувати виступати перед школярами.
В деяких випадках цільову аудиторію твору визначає канал комунікації. Вочевидь пишучи для ЗМІ ми отримуємо аудиторію певного медіа, а створюючи контент на замовлення підприємця аудиторією стають його підписники та клієнти.
Відкритим залишається питання про вибір каналу комунікації у 2020 році. Кожен автор вирішує індивідуально, де і як він публікуватиме свої історії. Нижче наводимо уривок з інтервю Ілларіона Павлюка виданню "ЛітАкцент", де він обгрунтовує вибір формату.
— Книжки зараз переживають не найкращий час, у них менша аудиторія, ніж у кіно, телебачення чи інтернету. Ви як журналіст могли б охопити значно більше людей, якби викладали в інтернет есе чи вели блоґ. Адже це також спосіб донесення думок.
— Ви можете собі уявити «Танець недоумка» у вигляді блоґу?
— Так.
— А я — ні. Ні як вести такий блог, ні хто за ним слідкуватиме. Люди не читатимуть усе підряд і до кінця — відповідно, я не досягну мети. Книжка — це книжка, її не можна замінити фільмом чи блоґом. Інколи навіть не можна замінити документальним фільмом на цю саму тему".
Сторітеллінг — це не жанр, а метод, про що ми вже розповідали в блозі "Як трансформувалися журналістські жанри". Сторітеллінг зустрічається в усіх родах та жанрах літератури, де є тема, ідея, конфлікт та сюжет. Тобто, це будь-яка оформлена історія.
Жанр — це історично сформований тип художнього твору, який синтезує характерні особливості змісту та форми певного виду творів, має відносно сталу композиційну будову, яка постійно розвивається і збагачується.
"Саме визначення жанру налаштовує читача на певний зміст", — запевняє підручник з теорії літератури від Олександра Галича, Віталія Назарця та Євгена Васильєва.
Це визначення підтвердив автор одного з бестселерів, які ми згадали вище.
"Для мене жанр — це інструмент", — запевняє Ілларіон Павлюк у інтерв'ю виданню "Літакцент", розповідаючи про свою творчість. — "Насамперед я думаю, про що хочу розповісти людям. Чи хочу розповісти про життя в уявному майбутньому? Адже є безліч способів зробити це. Фантастика цікава тим, що дає змогу гіперболізувати ідею. Можна створити світ, у якому буквально оживатимуть страхи, й помістити туди свого героя. Але ж справжньою метою не є створити всесвіт і сказати: «Уявіть, який він може бути». Саме тому в «Танці недоумка» немає системного вимальовування побуту. Там є, наприклад, летюча табуретка, розумний дім, який можна ввімкнути-вимкнути, але це лише для того, щоб людина повірила в переліт до іншої галактики. Усе у книжці створено для того, щоб хтось опинився в обставинах буквального оживання своїх страхів і побачив їх упритул. Головним завданням було створити метафору зустрічі героя із самим собою".
Форма для твору так само важлива, як і його зміст. Грамотність визначає, чи прочитають історію безкомпромісні читачі, для яких помилки в творі неприпустимі. Таких людей в Україні небагато. За результатами Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності, у 2019 році без помилок написали лише двоє людей з майже 6 тисяч.
Найрозповсюдженішими помилками, що зустрічаються в медіа у 2006-2020 роках є:
Про інструменти, які допомагають перевірити орфографію та пунктуацію або перекласти українською російські слова ми писали у блозі "Сервіси, що покращать журналістський матеріал".
Якщо уявляти мистецтво сторітелінгу як гру в класики, то ми з вами дострибали до найвищого рівня — там, де намальоване "сонечко". Потрапити на цей рівень відразу, тільки розпочавши гру, нікому не вдається. Спочатку автори копіюють тих, кого найбільше читають. Ми вже казали, що єдиний спосіб навчитися круто писати — багато читати?
"Багато і "професійно" читати — не просто для задоволення чи "щоб бути в курсі", а щоб читаючи вчитися в "старих майстрів" ремесла побудови тексту. Перша ознака професійного письменника — це інтимне знання класики, своєї й світової, до рівня особистих із нею стосунків: кращої літшколи ніхто ще не вигадав!", — радить Оксана Забужко у підручнику від "Літосвіти".
Деякі автори настільки майстерно пишуть, що їхній стиль неможливо сплутати ні з чим іншим. Нижче наводимо приклад з твору українського письменника. Спробуйте вгадати ім'я та прізвище автора.
"Я не можу бути, самотнiм. Признаюсь — заздрю планетам: вони мають свої орбiти, i нiщо не стає їм на їхнiй дорозi. Тодi як на своїй я скрiзь i завжди стрiчаю людину.
Так, ти стаєш менi на дорозi i уважаєш, що маєш на мене право. Ти скрiзь. Се ти одягла землю в камiнь й залiзо, се ти через вiкна будинкiв - тисячi чорних ротiв - вiчно дихаєш смородом. Ти бичуєш святу тишу землi скреготом фабрик, громом колiс, брудниш повiтря пилом та димом, ревеш вiд болю, з радостi, злостi. Як звiрина. Скрiзь я стрiчаю твiй погляд; твої очi, цiкавi, жаднi, влазять у мене, i сама ти, в твоїй розмаїтостi кольорiв й форм, застрягаєш в моїй зiницi. Я не можу розминутись з тобою… я не можу бути самотнiм… Ти на тiльки йдеш поруч зо мною, ти влазиш всередину в мене. Ти кидаєш у моє серце, як до власного сховку, , свої страждання i свої болi, розбитi надiї i свою розпач. Свою жорстокiсть i звiрячi iнстинкти. Весь жах, весь бруд свого iснування. Яке тобi дiло, що ти мене мучиш? Ти хочеш буть моїм паном, хочеш взяти мене… мої руки, мiй розум, мою волю i моє серце… Ти хочеш виссать мене, всю мою кров, як той вампiр. I ти се робиш. Я живу не так, як хочу, а як ти менi кажеш в твоїх незлiченних "треба", у безконечних "мусиш".
Я утомився.
Мене втомили люди. Менi докучило бути заїздом, де вiчно товчуться отi створiння, кричать, метушаться i смiтять. Повiдчиняти вiкна! Провiтрить оселю! Викинуть разом iз смiттям i тих, що смiтять. Нехай увiйдуть у хату чистота й спокiй.
Хто дасть менi втiху бути самотнiм?"
